практика 2003-2004 в Плютах

Плюти
Ми вперше опинилися в Плютах ще молодими та зеленими – після 1-го курсу. І хоч база КНУ ім. Тараса Шевченка СОТ „Мрія” знаходиться під Києвом (поворот в сторону Українки на 33 км Обухівської траси), це була справжня пригода! Від цивілізації в спадок нам перейшли : дві 2-поверхові споруди похмурого вигляду з надвору та з середини (саме там ми і ночували на вологих простирадлах. Вологих від підвищеної зволоженості), декілька альтанок, які виявились в пригоді при написанні звіту (бо вже нікуди не можна було сховатись і треба було його писати), „підножний” харч (здається, саме звідти брали його працівники їдальні) та будинок невідомого архітектора, такий невимовно привабливий, що люди вставали з ліжок і йшли до нього навіть о 3-й ночі. Поруч було кладовище. Якщо не враховувати антропогенний фактор, то , звичайно, хвойний ліс і можливість покупатись в річці справили найкраще враження.
Працювали ми того року в бригадах по 10 чоловік з такими приладами як нівелір та теодоліт (декого вистачило лише на землемірну стрічку чи рулетку). Кінцевим пунктом було написання звіту про навчальну топографічну практику, який включав рекогносцировку, виміри довжин ліній, геометричне нівелювання, виміри внутрішніх кутів, розрахунки координат і тахіометричну зйомку, а також побудова полігону на планшеті. Ця остання дія зайняла чимало часу і викладач того року вперше бачив як у день здачі заліку о 7-й годині ранку студенти бігали зі столом ( не на спину ж один одному ватмат класти ) по території, щоб внести корективи „з натури”.
Ще якимось чином думки відволіклись від пляжу і ми завітали до меморіального будинку–музею письменника та громадського діяча О.Є. Корнійчука
А наступного року, коли ми все ще були молоді, але вже не так яскраво виражено зелені, на нас чекали:

практика з ландшафтознавства. Пройшли 5 маршрутів, 1 з яких самостійно. Відвідали обласний археологічний музей в с.Трипілля, де було знайдено давньоруське городище XI-XIII ст. та поселення ранньохліборобських племен II ст. до н.е. – II ст. н.е..(не нами) Вивчали антропогенні та урбанізовані ландшафти, їх структуру та класифікації, займались польовими ландшафтними дослідженнями методами маршрутної зйомки, ландшафтного профілювання та ін., а також вивчали ландшафтну структуру Обухівського району та зміну природного середовища під впливом антропогАнної діяльності. Ледь не забула – в страшних муках складали картосхему структури антропогенних ландшафтів та карту історико – ландшафтного маршруту.
практика з геоморфології. Пройшли 6 маршрутів, з яких теж 1 був самостійним, але найбільш запам´ятались „вилазки” в с.Нові Безрадичі (не через те, що там дача Ющенка! ПРИРОДА) та в с.Витачів (дійшли та повернулись найстійкіші!). Вивчали: зв´язок рельєфу та тектонічної основи, вплив літогенної основи на рельєф, сучасні геоморфологічні процеси та форми рельєфу, рельєф та антропогенна діяльність.
економічно-географічна частина ландшафтної практики. Конкретно визначених маршрутів не було, але нас пам´ятає вся Українка – в одну хвилину місто наповнилось „нишпорками”, які відволікали та напружували запитаннями. З наукової точки зору ми займались аналізом торгівельної мережі міста Українка (мабуть, тим же займаються і в податковій, бо часто лунали запитання, чи не звідти ми). Схематична замальовка будівель міста з вказанням їх функцій була основою для аналізу соціальної інфраструктури Українки (хух, пощастило, що містечко невеличке). І ще: до практичної частини відноситься соц.опитування, яке проводилось по закінченню терміну перебування на практиці, містило „запитання без підвоху” типу „хто найбільш сподобався з викладачів”, „найтяжча практика”, „чи гарно годували”(повний абсурд), і результати оголошували на лінійці під гучні оплески, вигуки і просто сміх (ну, як завжди на лінійці).

Може хтось й вважатиме таке проведення часу нудним, та повірте – все вищесказанне не включає справді всього, що там відбувалось... І нам ще взагалі пощастило, що ми пройшли ці практики, бо наступні покоління студентів можуть не отримати навіть цього – територія соснового лісу поблизу Києва користується шаленим попитом у „братів наших старших”, які швиденько спекуються дерев, а на їх місці виростають палацеподібні „сирітські будиночки”. В них теж є сосна, але вже як мертвий будматеріал. ЗЕ ЕНД.


	Плюти Ми вперше опинилися в Плютах ще молодими та зеленими – після 1-го курсу. І хоч база КНУ ім. Тараса Шевченка СОТ „Мрія” знаходиться під Києвом (поворот в сторону Українки на 33 км Обухівської траси), це була справжня пригода! Від цивілізації в спадок нам перейшли : дві 2-поверхові споруди похмурого вигляду з надвору та з середини (саме там ми і ночували на вологих простирадлах. Вологих від підвищеної зволоженості), декілька альтанок, які виявились в пригоді при написанні звіту (бо вже нікуди не можна було сховатись і треба було його писати), „підножний” харч (здається, саме звідти брали його працівники їдальні) та будинок невідомого архітектора, такий невимовно привабливий, що люди вставали з ліжок і йшли до нього навіть о 3-й ночі. Поруч було кладовище. Якщо не враховувати антропогенний фактор, то , звичайно, хвойний ліс і можливість покупатись в річці справили найкраще враження. Працювали ми того року в бригадах по 10 чоловік з такими приладами як нівелір та теодоліт (декого вистачило лише на землемірну стрічку чи рулетку). Кінцевим пунктом було написання звіту про навчальну топографічну практику, який включав рекогносцировку, виміри довжин ліній, геометричне нівелювання, виміри внутрішніх кутів, розрахунки координат і тахіометричну зйомку, а також побудова полігону на планшеті. Ця остання дія зайняла чимало часу і викладач того року вперше бачив як у день здачі заліку о 7-й годині ранку студенти бігали зі столом ( не на спину ж один одному ватмат класти ) по території, щоб внести корективи „з натури”. Ще якимось чином думки відволіклись від пляжу і ми завітали до меморіального будинку–музею письменника та громадського діяча О.Є. Корнійчука А наступного року, коли ми все ще були молоді, але вже не так яскраво виражено зелені, на нас чекали: практика з ландшафтознавства. Пройшли 5 маршрутів, 1 з яких самостійно. Відвідали обласний археологічний музей в с.Трипілля, де було знайдено давньоруське городище XI-XIII ст. та поселення ранньохліборобських племен II ст. до н.е. – II ст. н.е..(не нами) Вивчали антропогенні та урбанізовані ландшафти, їх структуру та класифікації, займались польовими ландшафтними дослідженнями методами маршрутної зйомки, ландшафтного профілювання та ін., а також вивчали ландшафтну структуру Обухівського району та зміну природного середовища під впливом антропогАнної діяльності. Ледь не забула – в страшних муках складали картосхему структури антропогенних ландшафтів та карту історико – ландшафтного маршруту. практика з геоморфології. Пройшли 6 маршрутів, з яких теж 1 був самостійним, але найбільш запам´ятались „вилазки” в с.Нові Безрадичі (не через те, що там дача Ющенка! ПРИРОДА) та в с.Витачів (дійшли та повернулись найстійкіші!). Вивчали: зв´язок рельєфу та тектонічної основи, вплив літогенної основи на рельєф, сучасні геоморфологічні процеси та форми рельєфу, рельєф та антропогенна діяльність. економічно-географічна частина ландшафтної практики. Конкретно визначених маршрутів не було, але нас пам´ятає вся Українка – в одну хвилину місто наповнилось „нишпорками”, які відволікали та напружували запитаннями. З наукової точки зору ми займались аналізом торгівельної мережі міста Українка (мабуть, тим же займаються і в податковій, бо часто лунали запитання, чи не звідти ми). Схематична замальовка будівель міста з вказанням їх функцій була основою для аналізу соціальної інфраструктури Українки (хух, пощастило, що містечко невеличке). І ще: до практичної частини відноситься соц.опитування, яке проводилось по закінченню терміну перебування на практиці, містило „запитання без підвоху” типу „хто найбільш сподобався з викладачів”, „найтяжча практика”, „чи гарно годували”(повний абсурд), і результати оголошували на лінійці під гучні оплески, вигуки і просто сміх (ну, як завжди на лінійці). Може хтось й вважатиме таке проведення часу нудним, та повірте – все вищесказанне не включає справді всього, що там відбувалось... І нам ще взагалі пощастило, що ми пройшли ці практики, бо наступні покоління студентів можуть не отримати навіть цього – територія соснового лісу поблизу Києва користується шаленим попитом у „братів наших старших”, які швиденько спекуються дерев, а на їх місці виростають палацеподібні „сирітські будиночки”. В них теж є сосна, але вже як мертвий будматеріал. ЗЕ ЕНД.



КАНІВ	КАРПАТИ	КРИМ