Крим
Крим. Все, далі зрозуміло. Ну добре, розповім. Море, пляжі, романтика і суцільна насолода життям – це було нам відомо ще перед від´їздом на практику. А от те, що до моря нам діставатись не менше 40 хв в сауні автобусу і жити ми будем на військовій базі, було усвідомлено вже по приїзді на місце. В принципі, звикаєш до всього, і ми швидко призвичаїлись проводити мінімум часу в кімнатах і на базі взагалі, ще деяку годинку трястись по незвичним для копчиків кримським дорогам (хоч після карпатських доріг ці частини тіла відпочивали) і  решту часу проводити в екскурсійних маршрутах та визначаючи солоність морської води. До речі, найприємніше „завдання”.
Отже, маршрут №1: Куйбишево – Бахчисарай - Чуфут-Кале – Куйбишево. В Бахчисараї найбільшим підприємством є цементний завод, потрапити на який ми мали можливість лише зовсім діставши викладача, чого не трапилось, і програма розпочалась з екскурсії по Ханському палацу (збудований в 16-му ст.). Увагу хлопців привернула кімната гарему, всі тяжко зітхнули, жалкуючи про втрачені можливості. (дехто зовсім забув, що до гарему в ті часи могли потрапити лише євнухи). Іудейська фортеця Чуфут-Кале (заснована в 6-му ст.) являє собою одне з печерних міст Криму, займає площу 48 га на висоті 558 м над рівнем моря.
Маршрут №2: Куйбишево – Алупка – Нікіта – Куйбишево. Основні об´єкти  - Воронцовський палац (будувався з 1828 по 1848, за іншими джерелами – по 1851) та Нікітський ботанічний сад (закладений в 1812 році). Кому що, а мені КАКТУСИ.
Маршрут №3: Куйбишево – Севастополь – Інкерман – Куйбишево. Севастополь – місто, якому є що показати (заснований в 1783 році). Ми й подивились, в першу чергу на національний заповідник „Херсонес Таврійський”. Тут ми побували „зсередини”. А от Інкерманський завод марочних вин – лише „ззовні”. Жаль, звичайно.
Маршрут №4 :Куйбишево – Мангуп-Кале – Куйбишево. Як і всі печерні міста, Мангуп-Кале забралось на висоту 581 м, зайняло там площу в 90 га, десь з 6-7 ст. запустило до себе населення, а того дня – студентів Київського університету (різниця з печерними людьми не простежувалась).
Маршрут №5: Куйбишево – Берегове – Куйбишево. Ооо, тут не можливо не побувати, подорожуючи визначними місцями Криму – це ж місце розташування оздоровчо-спортивного комплексу КНУ ім. Тараса Шевченка (площа – 7,2 га, перші відпочиваючі – влітку 1993 року).
Маршрут №6: Куйбишево – Балаклава – Севастополь – Куйбишево. Про Севастополь – див. Маршрут №3 та відповідну літературу; про Балаклаву – тут в усі часи були укріплення та воєнні бази (від таврської піратської бази до дивізії підводних човнів КЧФ), тому не дивно, що зараз діє музей холодної війни. Але ми прагнули гарячого каміння і брудного моря, тому відправились на Царський пляж, де цього було вдосталь.
Маршрут №7: Куйбишево - Любимівка – Куйбишево. Щоб збити з пантелику – там знаходиться ЗАТ ім. Софії Перовської; щоб трішки прояснити – виноробний завод (базове підприємство „Алькадару”) і дуже непоганий дегустаційний зал. Смакота…
Маршрут №8: Куйбишево – Лівадія –Ялта – Куйбишево. Зрозуміло, що повз Ялти не проїдеш  - популярна місцина. А в Лівадії на нас чекав Лівадійський палац (побудований в 1911 році за останнім словом тогочасної техніки – парове опалення, ліфт на дах, солярій. Жили люди!)
Маршрут №Останній: додому, до хати. Щоразу при проходженні маршруту в польових щоденниках вказувалась кінцева точка – Куйбишево. Тепер це – Київ (для більшості) та інші села. Дехто, включаючи і мене, прощатись з Кримом не захотів: там ще стільки всього!!! Судак, Федосія, Новий Світ… вистачить на наступне літо і все життя.

ПЛЮТИ

КАНІВ

КАРПАТИ